Я здесь:
  • Марина Харченко
  • Блог
  • ​Осінь в моєму місті
6
1141

​Осінь в моєму місті

Краса природи не минає. Кожна пора року приваблива по – своєму. Кожного року після гарячого літа настає пора, яку ми називаємо осінь. Хоча розпочинає цю пору каркання воронів, які обсідають верхів’я дерев; хоч природа сумує, що минулось літо і деколи виявляє свій жаль, плачучи холодним дощиком, то все ж таки цей жаль не перевищує нової таємничої радості, радості через нову красу.

Осінь в нашому місті особливо приваблива. Ми мимоволі чи силою волі починаємо повертатися до звичного нам ритму життя, впорядковувати розбурхані за назвичайно короткі літні місяця почуття і емоції, приводити до тями…

Осінь прекрасна сама по собі. Її не потрібно прикрашати поїздками на південь до моря, як це буває влітку; Новим роком і Руздвом- зиму; коханням - весну. Осінь – ідеальна. Я люблю осінь на початку. Коли ще дні сухі та теплі! Як прекрасно йти тоненькою стрічечкою стежини нашого Дендропарку і, забуваючи про все, розчинятися у величній красі лісу! Пожовкле багряне листя радує очі. Ліс начебто розкриває для тебе свої обійми і ти завмираєш у німому подиві. Раніше ми тішились як листя прикрашало крони дерев, а тепер - тепер воно прикрашає нашу землю. Ми милуємося його барвами. Тиша захоплює нас. Ти стоїш нерухомо, немов чекаєш на щось. Але от налітає вітер і все відразу оживає. Прокидаються дерева, скидають із себе сонячне листя. Перебираючи кожний листок, нарешті знаходиш лист, адресований тільки тобі. Поки ліс живе в осені і радіє кожній митті, незважаючи, що плинуть дні, місяця… Осінь змінюється. Вона дедалі частіше сумує та плаче осіннім дощем. Дедалі все частіші проходять холодні дощі, бувають мряки і тумани. У зграї збиваються пташки, що будуть відлітати в чужі, далекі теплі краї. Величезними табунами літають вони над ланами, луками. Здалеку видається, що на телеграфні дроти нанизано намисто. То сидять сотні ластівок, які ось-ось полетять на південь. Незабаром перша паморозь посріблить траву, листя кущів, дерев. Дні стають похмурі. Усе потопає у холодному білому тумані. Природа приготувалась до зимового спочинку.

Осінь загадкова і непроста пора року. Приємно і трішки сумно спостерігати за відлітом птахів у вирій; метушіння їжачка, що запасається харчами та багато ще чого живить серце нечуваним захопленням. Людина може задуматися над своїм життям, так як у задумі перебуває осіння природа. Твоя душа злітає високо до небес. І це почуття польоту ти ховаєш глибоко в серці, щоб донести його до наступної осені, а може, щоб й пронести через усе життя. Як добре, що виникла така чудова пора, як осінь!

​Осінь в моєму місті фото 1
 
Комментировать от
или
еще рекомендуем